Юрій Марущак
налагоджувальник склоробних автоматів і напівавтоматів (обслуговування федерів
Я - великий патріот Гостомельського склозаводу, де працюю з 1991 року. Моя дружина – Ганна Богданіва, також тут працювала. Наша молода сім’я мешкала в гуртожитку біля заводу, згодом його реконструювали у багатоквартирний будинок, де ми і оселились, народили і виховали дочку та сина. Коли є стабільність, робота та гідна зарплатня, то і в житті, і в родині все буде добре.
І все було добре, аж поки ми не побачили на власні очі, що таке «рускій мір». Найбільше я хвилювався за дітей та дружину, оскільки я знаю, що таке війна – мій найкращий друг служив за часів СРСР в Нагорному Карабаху. Наші автівки були готові і я відразу запропонував виїжджати з міста, але всі відмовились.
24 лютого я пішов на завод і ще добу чергував – наглядав за обладнанням. Після зміни повернувся додому і застав своїх рідних у підвалі, де вони сховалися від бомбардувань гелікоптерами, що наближалися. Було вирішено евакуюватись, але ми змогли тоді доїхати тільки до селища Микуличі - це за 20 км від Гостомелю. І так трапилось, що сильно захворів онук, тож нам вкрай потрібно було дістатися лікарні. Ми фарбою написали на автівці «ДЕТИ», повісили білі простирадла замість прапорів з надією проїхати, проте на першому ж блокпості нас ледь не розстріляли - і ми повернули назад.
"Але я подивився на свого хворого онука та прийняв рішення прориватися через поля. Дякую нашим співвітчизникам, які допомагали та направляли по вірному шляху, без окупантів."
04 березня 2022 року мені повідомили сусіди, що попри їхні намагання, загасити пожежу, моя квартира згоріла вщент. Не залишилось нічого, навіть перегородки, та обвалилися штукатурка.
Залишивши свою родину на Хмельниччині, 11 травня 2022 року я повернувся на завод - і те, що я побачив, мене шокувало. На дільницю 81 впала авіабомба і повністю все розбила: піч, стіни, стелю…. Виходить так – хати немає, завод зруйновано, до дружини повернулася онкологія і до того ж триває війна.
Попри все, завод почали відбудовувати, а я почав збирати документи про втрачене житло. Велика подяка Олені Гончаренко, інспектору з кадрів Vetropack Гостомель, за її допомогу та добре серце - всі необхідні документи було зібрано за місяць. Я навіть не сподівався на таку величезну суму! У мене було дуже багато різних комісій, але допомоги окрім Vetropack я жодної не отримав. Від фонду я отримав реальні гроші – бери і роби. Я дуже вдячний колегам із групи Vetropack, голові правління Vetropack Гостомель – Прінко Павлу Анатолійовичу за цю так необхідну допомогу. І хоча наразі я не можу відновити своє житло з суто технічних причин, кошти є і очікують свого часу. Низький уклін усім, хто допомагає. Все буде добре, все відбудуємо і дружина переборе тяжку хворобу.